Торгові організації, точки продажу та складські підприємства часто стикаються з проблемою збуту неліквідного товару. Несвоєчасне вирішення виниклої проблеми з реалізацією продукції може спричинити і фінансові, і логістичні труднощі. Тому слід завжди мати напоготові ефективний алгоритм, за яким може бути розпроданий неліквідний товар в тих чи інших умовах. Звичайно, і збут на особливих умовах можливий не завжди, тому досвідчені товарознавці передбачають альтернативні способи «ліквідації» нещасливого товару.

У класичному розумінні фінансової сфери неліквід – це активи, які тривалий час не мають попиту на ринку. В даному випадку під активами розуміється готова продукція, сировина, матеріали та інші товари, які призначені для реалізації. При цьому існує безліч різних визначень «неліквіду» з точки зору його статусу. І тут важливо відзначити найбільш поширену характеристику для товарів широкого призначення. Якщо така продукція не затребувана протягом трьох місяців, то її можна розглядати як неліквідний товар – це визначення також вписується в поняття залежаного товару. І навпаки, продукція, яка регулярно розпродається, вважається ліквідною. Але і тут можуть бути різні рівні затребуваності, у відповідності з якими товару може присвоюватися статус високо – або низьколіквідного. У будь-якому випадку відсутність ліквідності є проблемою для реалізатора, який може зіткнутися з нестачею оборотних коштів. Гроші будуть «законсервовані» в непроданому товар, що знизить ефективність роботи підприємства.